Шевченківський район. КЗО НВК № 99

  






Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



Методика традиційного уроку

Методика традиційного уроку

Урок повинен бути пронизаний творчістю

і, разом з тим, залишатись уроком.

С.І.Гессен

 

Етапи планування уроку

1.           Розробка системи уроків з теми або розділу.

2.           Визначення освітніх, виховних та розвиваючих завдань уроку на основі програми.

3.           Відбір оптимального змісту матеріалу уроку, поділ його на завершені у смисловому відношенню блоки, частини, виділення опорних знань.

4.           Виділення головного матеріалу, який учень повинен засвоїти на уроці.

5.           Розробка структури уроку, визначення його типу та найбільш доцільних методів і прийомів навчання.

6.           Знаходження зв’язків даного матеріалу з іншими предметами та використання цих зв’язків під час вивчення нового матеріалу.

7.           Планування всіх дій вчителя і учнів на всіх етапах уроку.

8.           Підбір дидактичних засобів уроку (плакатів, карток, схем, допоміжної літератури, картин, відеоматеріалів, комп’ютерних засобів).

9.           Перевірка обладнання та технічних засобів навчання.

10.      Планування записів та малюнків на дошці.

11.      Планування самостійної роботи учнів на уроці.

12.      Визначення форм і прийомів закріплення отриманих знань.

13.      Визначення змісту, об’єму і форм домашнього завдання.

14.      Планування форм підведення підсумків уроку.

15.      Планування позакласної роботи з даної теми.

16.      Запис плану і ходу уроку у відповідності до вимог.

 

Основні етапи традиційного уроку

1.     Організаційний момент.

2.     Перевірка домашнього завдання.

3.     Перевірка знань і умінь учнів.

4.     Постановка мети заняття перед учнями.

5.     Організація сприйняття нової інформації.

6.     Первісна перевірка розуміння.

7.     Організація засвоєння нового матеріалу шляхом відтворення інформації і виконання вправ за зразком.

8.     Творче застосування та здобуття знань.

9.     Узагальнення матеріалу, що вивчався на уроці, і введення його в систему раніше засвоєних знань.

10.                 Контроль за результатами навчальної діяльності, що здійснюється вчителем і учнями, оцінювання знань.

11.                 Домашнє завдання до наступного уроку.

12.                 Підведення підсумків уроку.

 

 

    Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація», «педагогічна технологія». Слово «інновація» має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового.

    У педагогічній інтерпретації «інновація» означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчального процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес – це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів»/І.Дичківська/. У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

 Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.
Ми постійно тримаємо в полі зору це питання, проводимо моніторинги навчання учнів у колегіумі, аналізуємо їх. Результати досліджень свідчать, що незначний відсоток старшокласників у колегіумі все ж таки не відчуває зацікавленості в навчанні. У суспільстві, в якому людина має вчитися протягом усього життя, ця проблема дуже серйозна. Тому педколектив колегіуму намагається створити всі умови для засвоєння колегіантами знань, для самостійної їх діяльності. Хочу підкреслити, що знання ми покладаємо в основу, вони виступають підґрунтям для самодіяльності. Ми ставимо за мету виховати в колегіантів навички роботи зі знаннями, бо це розвиває їхні здібності.
Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому колектив учителів колегіуму наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.
Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, СВОЇ потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стало невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів колегіуму.
Ми вже давно зрозуміли, що процес, в якому поєднується, накопичення знань і саме пізнання, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.
Ми розуміємо, що інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу допоможуть нам подолати розрив між освітою та вимогами життя, дозволять істотно активізувати
розумову та пізнавальну діяльності учнів, підвищать інтерес до навчальних предметів.
Нині вітчизняні та зарубіжні вчені поряд із традиційними уроками пропонують й інші форми організації навчального процесу: інтегрований урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та творчу роботу учнів.

 

Великий китайський педагог Конфуцій казав : «Те, що я чую,я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

    Будь – яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам, зокрема  таких як:

·        Концептуальність. /Кожній педагогічній технології повинні бути притаманні ознаки: опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально – педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети/.

·        Системність. /Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин, цілісність/.

·        Можливість управління. /Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапна діагностика, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів/.

·        Ефективність. /Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти/.

·        Відтворюваність. /Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб’єктами/.

·        Візуалізація (характерна для окремих технологій). /Передбачає використання аудіовізуальної та електронно- обчислювальної техніки, конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників/.

   Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні існують паралельно, І.Зязюн зробив висновки, що традиційна система навчання у ній людина… постає… об’єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів.

    Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі  серед головних недоліків традиційної системи навчання називають авторитарний стиль керівництва, домінування пояснювально - ілюстративного  типу навчання і репродуктивної діяльності учнів, перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей вчитися, відсутності у них цінування освіти, самоосвіти.

 

Подобається